У СВІТІ КІНО
З 1909 року український актор О.М. Олексієнко поставив у Харкові художні фільми за літературними творами "Як вони женихалися, або Три кохання в мішках" (за М.В.Гоголем), "Москаль-чарівник" (за І.П.Котляревським), "Як ковбаса і чарка, то минеться і сварка" (за М.П.Старицьким). В цих фільмах він виступав як декоратор.
***
Першим звуковим фільмом українського кінематографу була стрічка "Симфонія Донбасу", знята у 1930 році. Це був перший звуковий документальний фільм, знятий на Київській кінофабриці режисером Д. Вартовим.
***
Первістком українського кіно для дітей була стрічка "Марійка", яку в 1925 році зняв А. Лундін за сценарієм М. Романівської за її ж однойменною повістю на Одеській кіностудії.
***
Перші мультиплікаційні фільми в Україні з'явилися у 1927 році у центральній мультиплікаційній майстерні в Києві: художник В.Дев'ятін зробив мультиплікаційну одночастівку "Українізація" про вивчення української мови, а В. Леванжовський поставив "Казку про солом'яного бичка", поклавши в основу сценарія сюжет популярної казки.
***
Перший кольоровий український фільм — стрічка М. Екка "Сорочинський ярмарок" — екранізація М.В. Гоголя, створений у 1939 році.
***
Перший український широкоформатний фільм під назвою "Закон Антарктиди" було знято у 1936 році на Київській кіностудії ім. О.П. Довженка.
***
Спеціально створена соціологічна група провела у 1988 році опитування серед спеціалістів-мистецтвознавців. Було названо близько 50 фільмів, з них найкращі 10 такі: 1."Земля" (О.Довженко); 2. "Тіні забутих предків" (С.Параджанов); 3. "Камінний хрест" (Л.Осика); 4. "Звенигора" (О.Довженко), 5. "Білий птах з чорною ознакою" (Ю. Іллєнко); 6. "Богдан Хмельницький" (І.Савченко); 7. "Арсенал" (О.Довженко); 8. "Коліївщина" (І. Кавалерідзе); 9. "Комісари" (М.Мащенко); 10. "Криниця для спраглих" (Ю. Іллєнко).
***
Найбільшу кількість нагород серед українських фільмів отримала кінострічка "Тіні забутих предків" С.Параджанова. Вона здобула на республіканських та міжнародних оглядах, конкурсах і фестивалях близько 150 призів, медалей та інших нагород.
***
Найстаріше в Україні підприємство по виробництву художніх фільмів — Одеська кіностудія, заснована 1919 році на базі націоналізованого приватного підприємства.
***
Найбільшим підприємством по виробництву художніх фільмів в Україні є Київська кіностудія імені О.П. Довженка, збудована у 1928 році як Київська кінофабрика ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління). З 1930 року мала назву "Українофільм", з 1939 — Київська кіностудія, якій у 1957 році присвоєно ім'я О.П.Довженка. Головний павільйон площею понад 3000 кв. м довгий час був найбільшим в Європі.
***
Найбільший кінотеатр в Україні — "Київ", збудований в Києві у 1952 році. В ньому просторі фойє і три зали для глядачів. Два з них — "Червоний" та "Блакитний" — на 525 місць кожний, малий зал — на 250 місць. Для будівництва кінотеатру вперше в Україні засновано спеціальну акустичну штукатурку.
***
Найбільший кінозал в Україні розташовано у столичному кінотеатрі "Київська Русь", збудованому 1982 року. Зал розрахований на 1800 місць і пристосований для показу широкоформатних, широкоекранних фільмів й стрічок звичайного формату.
Нещодавно, коли світ відзначав століття кінематографу, по всіх усюдах знову згадувалися імена братів Люм'єр — Луї та Оггоста, яким приписується винахід "живої фотографії", та день 28 грудня 1895 р., коли в "Гранкафе" на бульварі Капуцинів у Парижі вони продемонстрували свій перший фільм — вихід робітників з фабрики. Але в дійсності кінематограф майже на два роки старший, бо ще 9 січня 1894 року перший в світі кіносеанс продемонстрував учасникам IX з'їзду природодослідників Російської Імперії у Москві механік Новоросійського (тепер Одеського) університету Йосип Андрійович Тимченко. Перший фільм показав кавалеристів та метальників списів у русі. Кінетоскоп Тимченка був взятий як експонат до Політехнічного музею Росії. Хто ж такий Йосип Тимченко? Син кріпака з Харківщини, механік університетських майстерень, а згодом судноремонтних заводів, він уславився як талановитий винахідник. Ще б пак! Адже саме йому належить авторство першого в Україні (та й тодішній Росії) електричного годинника, унікальних манометрів, автоматичної телефонної станції. За свої винаходи Й.Тимченко був удостоєний чотирьох золотих і трьох срібних медалей. Але, безумовно, кінетоскоп Тимченка — одна з вершин його досягнень.
Чому ж першість у світі винаходу кінематографа українським механіком широко не відома? Може, тому, що після демонс трації першого в світі фільму Й.Тимченком в 1894 році цар Микола II заявив: "Все це нісенітниці, жодного
значення таким дрібницям надавати не варто..." Помилявся російський цар, але про талановитого українця забули і згадали аж сьогодні, коли Україна стала незалежною.

ФАКТИ НАШОЇ КУЛЬТУРИ
Музичний геній світу Людвиг Бетховен створив 32 сонети для фортепіано, одна з яких написана на українську тему і була присвячена графові Андрію Розумовському, синові генерала Кирила Розумовського, в палаці якого у Відні він часто концертував. Також у "Фіналі" сонети "Пасіоната" та в славнозвісних квартетах Бетховена зустрічаються українські теми, з якими композитор познайомився у виступах придворного хору графа Андрія Розумовського. Присвятив Бетховен йому і свою чудову п'яту симфонію, так звану "Пастораль".
***
Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ, поет Вольтер написав книжку "Історія Карла XII", яку до кінця XIX ст. було перевидано понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У своєму творі Вольтер писав про Україну: "Україна завжди прагнула свободи, але, оточена Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав". Мазепу він описував так: "Це була відважна людина, далекозора, невтомна в праці, хоч і поважного віку".
***
Автор першого українського наукового українсько-російського словника — поет і письменник Борис Грінченко.
***
Боротьбі Івана Мазепи за незалежність України від Росії присвятили свої твори французький письменник Віктор Гюго та англійський Байрон. Французький композитор Еміль Неріні написав оперу "Мазепа", яку 11 лютого 1925 року було поставлено у Великому театрі в Бордо. А 1872 року було написано оперу "Мазепа" французьким композитором Пурні.
***
Ймовірний перший автор музики до «Наталки-Полтавки» — Єдлічка Адльйоз (1819-1894) — український композитор чеського походження.
***
Автор першої граматики української мови (видана російською мовою) — Олександр Павловський ("Граматика малоросійського наречія").
***
Перша в Україні фабрика виникла в Янові біля Львова у 1522 році.
***
Думки вчених щодо виникнення слова "Русь" розходяться. Деякі з них вважають, що воно походить від слова "ruotsі" — фінської назви шведів, яка походить з давньош-ведського слова "rodr" (грести). Оскільки фінни підтримували зв'язки як із шведами, так і зі слов'янами, припускають, що свою назву для перших вони застосували і для останніх. Інші вчені слово "Русь" пов'язують з назвами річок Рось й Русна в центральній Україна. Представники третьої гіпотези припускають можливість існування зв'язку між цим словом і назвою кочового племені роксоланів, яка походить від ірландського слова "rhos", що значить "світло". Що стосується самого слова "Русь", то, як виявляється, ним спочатку називали варягів, потім землі полян у центральній Україні, а згодом ту політичну єдність, що стала називатися Київською Руссю.
***
Батьком української історії вважають Нестора. Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятирічним юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком нашої історії. Усі історики сходяться на тому, що був він надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи. Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис. Але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї української історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді (згадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня).
***
Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже 900 років тому похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, задумливий погляд.
Іларіон — перший архієрей Русі не з грецьких, що їх призначав константинопольський патріарх, а з руських духовних осіб.
***
У тексті "Слова о полку Ігоревім" немало загадкових місць, які важко зрозуміти нашим сучасникам. Але, мабуть, найбільша загадка — сам автор твору. Його імені історія не зберегла. Десятки різних захоплюючих гіпотез висловлюють учені, щоб відповісти на це запитання. Одні пропонують шукати, автора серед князів, інші — поміж дружинників походу на половців, треті — в монастирських келіях, де при тьмяному світлі свічки творилися літописи.
***
Нещодавно український вчений Л.Махновець видав монографію під назвою "Про автора "Слова о полку Ігоревім". Ретельно проаналізувавши життєві біографії, суспільне становище і ступінь близькості до князя Ігоря кількох тисяч його сучасників, автор назвав ім'я людини, що, за його переконанням, є автором поеми. Це — Володимир Ярославич, син галицького князя Осмомисла, батько Ігоревої дружини — Ярославни. Л.Махновець характеризує його як людину, що володіла енциклопедичними знаннями, інтелігента свого століття.
***
Інокентія Гізеля (бл. 1600-1683), професора і ректора Києво-Могилянської академії (1646 р.), його сучасники називали українським Арістотелем. Про універсальність обдарованості Гізеля та глибину його філософського мислення особливо переконливо свідчить висловлена ним ще в 40-х роках XVII ст. думка про незнищенність матерії. Отже, він більше, як на століття випередив Лавуазьє і Ломоносова у вирішенні одного з найважливіших питань філософії.
***
Дійсним винахідником "рентгенівських променів" є не німецький вчений Рентген, а видатний український вчений Іван Пулюй (1845-1918). Цікаво, що він відразу зрозумів їхню важливість для лікарської діагностики. Його знімки в рентгенівських променях 80-х років минулого століття значно докладніші й багатші, ніж знімки К.Рентгена, зроблені в 90-х роках. Чому ж тоді весь світ знає Рентгена і не знає Пулюя? Справа в тому, що наш вчений не робив рекламу своєму винаходу, а Рентген — навпаки.
***
Наш сучасник, відомий вчений-енциклопедист, учень великого Резерфорда Петро Капіца (1894-1985), не приховував свого українського походження. З цього приводу одного разу стався цікавий випадок. В Москві було прийнято запрошувати на дипломатичні прийоми видатних вчених, артистів, письменників. П. Капіца на один з таких прийомів з'явився, як годиться, в костюмі, але в українській вишиванці. Цим обурився М.С.Хрущов, який, помітивши вишиванку, мало не відправив відомого академіка додому. Але той не знітився, покликав А. Громику, міністра зовнішніх справ СССР. Міністр як експерт у міжнародних справах засвідчив, що національний одяг міжнародного етикету не порушує, принагідно вказавши на дружину індійського посла, одягнуту в сарі.
***
Будучи визначним фізиком-теоретиком, лауреатом Нобелівської премії, Капіца добре знав філософські праці українських вчених, зокрема Г.Сковороди. Дізнавшись від П. Капіци про геніальний вислів Сковороди щодо правди, яка всюди є простою, а складною буває тільки брехня, Ернст Резерфорд тримав ці слова завжди перед очима, під склом на письмовому столі.
***
Найдавнішими українськими родами вважаються роди князів, бояр та старшини — роди Острозьких, Галицьких, Тарновських, Дорошенків, Ркліцьких, Стефановичів-Донцових, Апостолів, Христоіановичів, Довглевських, Круп'янських, Остряшкових, Заславських, Корибутовичів, Збаразьких, Четвертинських, Ружинських, Островських, Друцьких, Головнів-Острожецьких, Лизогубів, Кульчитських, Бережницьких, Березовських, Білинських, Добрянських, Яровських, Комарницьких, Кропивницьких, Крушельниць-ких, Чарнецьких, Чайковських, Дідушинських і т.д. — до 1000 родів. Але чи не найдавнішим є рід Драго-Сасів. Або, точніше кажучи, це один з першородів, бо рід гербу "Сас" сам об'єднує біля 150 більш пізніших родів. Зрозуміло, що родовід вела тільки українська шляхта, а раніше — княжа та боярська верхівка, тобто українська еліта тих часів.
***
Перший український супутник "Січ" працює в космосі з 1995 року в інтересах народного господарства й Міністерства оборони України.
***
Українські фахівці з космічної техніки та космонавігації беруть участь в 25 міжнародних наукових проектах разом з колегами з Австрії, Італії, Угорщини, Польщі, Росії, Китаю, США, Франції.
***
Глобальна система міжнародного космічного зв'язку "Глобар-Стар-проект" матиме 36 супутників зв'язку на українських ракетоносіях "Зенит".

У СВІТІ КНИЖОК
Найдавніша з книг, що збереглася до нашого часу, надрукована на території України кириличним шрифтом. Це "Апостол", виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровичем (Іваном Федоровим). Це єдина книга, випущена ним у Львові. Однак на могильній плиті Івана Федоровича було вирізано, між іншим, що він своєю працею "друкування занедбале відновив", можливо, мають тут на увазі кириличні друки, призначені для України, що їх випустив у Кракові Святополк Фіоль.
***
Ще й досі зберігся зобобон, що вкрасти книжку чи не повернути її господареві — не гріх. Через це з давніх часів було вироблено особливі заходи проти книгокрадів. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковувалися до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших за ходів проти цього зла був засіб, який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або й лайка до того, хто захотів би книжку привласнити. В давні часи такий спосіб виявлявся ефективним. Ось зразки таких написів: "Хто хотів би цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом", "Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь, і хай точить його невсипущий черв'як". Незважаючи на такі прокляття, книги все-таки крали: нові їх власники, щоб зняти з себе прокляття, старанно відшкрібали чи виривали "страшні" написи.
***
Як вихідну картку в старій книзі під текстом літописів, збірників, повчань старі писарі лишали записку від себе, укладену здебільшого у формі молитви з оправданням своєї нетямучості і висловлюючи радість, що важка праця переписування закінчилася. Такі записи часто укладалися афористично, на зразок: "Радіє заєць, утікши із сіті, радіє віл, дооравши ниву, — так само радіє і писар, дописавши книгу". Закінчується книга дуже часто проханням: помилки виправляти, а переписувача не проклинати. Загалом наші предки дивилися на книжку з великою повагою і ставилися до неї дуже серйозно. "Шукай пожитку в книгах, в духовному харчі і доступишся вічного життя!" — радив один із таких переписувачів Іван Томашівський ще в 1680 році.
***
Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0.6 кв. мм. Не майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
***
7 лютого 2003 року мине 520 років з того часу, як вийшла в світ перша друкована книга українського автора. Це було "Прогностичне судження на 1483 рік..." відомого українського вченого XV ст. Юрія Котермака (Дрогобича), видане в Римі у друкарні Еухаріуса Зільбера. Юрій Котермак — магістр, доктор філософії та медицини, ректор знаменитого Болонського університету, професор і декан медичного факультету Київського університету, королівський лікар, автор багатьох праць з астрономії. Серед учнів Котермака були відомий поет-гуманіст Конрад Цельтес, молодий М.Копернік. Таким був наш славетний дрогобичанин Юрій Котермак, син простого ремісника. Багато встиг, а ще більше не встиг зробити за 44 роки короткого й бурхливого життя в науці вітчизняний вчений-гуманіст, вчений-патріот.

НЕЗВИЧАЙНІ РЕКОРДИ
У липні 1907 року український богатир, цирковий борець Терентій Корень дав на арені чикагського цирку незвичайну виставу: спокійно увійшов до клітки з величезним левом. Хижак блискавично кинувся на людину, але богатир міцним ривком підняв лева над головою і кинув з силою на пісок. За кілька секунд лев був мертвий, а борець був нагороджений єдиною в своєму роді медаллю з написом "Переможцю левів".
***
Першим українським богатирем газети 20-30-х років називали силача з невеликого українського села на Черкащині Василя Дзюбу (1899-1945). На зріст він мав 2 метри 31 сантиметр, масу 190 кілограмів. На помості його ніхто не міг побороти. Крім того, він долонею забивав цвяхи довжиною 15 сантиметрів у дубову дошку, а витягував їх руками чи зубами. Одним з найефектніших вважався номер, коли Дзюбі на груди клали ковадло і два молотобойці били по ньому великим молотом.
***
Вижимати двопудову гирю, стоячи на "мостику", витримувати вісім чоловік, легко розривати ланцюг, згинати підкови, піднімати зубами стіл з асистентами, які на ньому сиділи, могла свого часу А.Р. Завидна, що вважалася найсильнішою жінкою в Україні (1890-1935). Вчилася майстерності у самого Івана Піддубного й успішно виступала на цирковій арені. В її арсеналі був і такий номер: на груди ставили ковадло і бажаючі за допомогою молотка виготовляли На ньому різні речі. Ось така була жінка-феномен...
***
Незвичайною силою наділила також природа і вінничанку Марію Якимівну Корач: у 10 років вона легко піднімала мішки з зерном. У 1913 році вона пішла шукати щастя до Одеси, де її завербували до жіночої групи борців петербурзького цирку Мюллера. Незабаром на одному з модних тоді жіночих чемпіонатів вона перемогла ревельську атлетку К. Гіральді, здобувши титул чемпіонки світу! Померла М.Я.Корач у Вінниці в 90-річному віці.
***
90 сальто назад зробив Валерій Капран з Макіївки за 14 хвилин на змаганнях на московському манежі "Динамо" у 1990 році.
***
Рекорд найдовшого запливу, вірогідно, належить рятівникові з Ялти Ігореві Нерсесяну, який переплив Великий Севан. Відстань у 45 кілометрів він подолав за 16 годин.
Своєрідним унікумом у нашому сучасному п'ятиборстві є Геннадій Фроленко. На спортивній арені він з'явився у 33-річному віці, чемпіоном у команді став у 39, чемпіоном України — у 42. А у 1990 році, коли йому виповнилося 60, він заволодів Кубком Європи для "Олд бойз" у змаганнях, організованих європейською федерацією п'ятиборців-ветеранів «Олд бойз».
***
П'ятикратним чемпіоном з легкої атлетики, 35-кратним рекордсменом світу є Сергій Бубка (1963 р. н.). Народився Бубка у місті Луганську, закінчив середню школу № 57 міста Донецька. У 1985 році закінчив Київський інститут фізкультури. Уславився як плигун з жердиною. Живе у Донецьку. Бубка — почесний громадянин Братислави, Парижа, Донецька.
***
Золоту медаль з фігурного катання завоювала Оксана Баюл на Олімпіаді в Ліліхамері (1994 рік). Це був перший виступ українських спортсменів на Олімпійських іграх після прийняття незалежності України.
***
70-кілограмовий Сергій Винер з Мукачевого 12,6 секунд утримував, лежачи на битому склі, 335 кг живої маси. Це досягнення було зафіксовано у вересні 1990 року на московському манежі "Динамо" під час змагань, організованих клубом незвичайних рекордсменів і газетою "Комсомольская правда".
Його брат Олександр утримував, стоячи, металеву трубу, за яку трималося шість чоловік. Загальна маса людей разом із трубою становила 641,7 кг.
Син Сергія Винера, 10-річний Роберт, маса якого, до речі, 29 кг, п'ять разів підряд відірвав від підлоги штангу вагою 130 кг.

література
Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI — на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
***
Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.
***
Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху — жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.
***
Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
***
Найпершим видатним українським поетом, ім'я і твори якого ми знаємо, треба вважати Павла Русина з Кросна (близько 1470-1517). Він довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. В своїх творах з любов'ю описує рідну землю, означення «русин» для нього—«слово солодке», і він гордий з того, що носить таке ім'я.
***
Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».
***
Найвідоміший музикант Київської Русі — співець XI ст. Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича і якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім».
***
Найдавнішою скульптурою, знайденою в Україні, є кам'яна баба з кургану поблизу с. Нововасилівки Миколаївської області, яка належить до V-ІV ст. до н.е.
***
Ансамбль унікальних фресок у Софійському соборі в Києві є найдавнішим зразком українського монументального живопису. Цим фрескам вже майже 1000 років. Загальна їхня площа становить 3000 кв. м.
***
Найбільше перекладений літературний твір — «Заповіт» Т.Г.Шевченка. Його перекладали на 147 мов народів світу.
***
Найбільша кількість псевдонімів була у О. Кониського — 141, у І.Франка — 99, О. Маковей користувався 56 псевдонімами.
***
Найдовший псевдоним мыв, мабуть, Г. Квітка-Основ'яненко: «Любопытный Аверьян, состоящий не у дел коллежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям».
***
Найпершим фаховим продавцам книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка. За старух часів, тобто в XVII-XVIII ст., книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз'їжджаючи по ярмарках.
***
Найчастіше вживаною літерою з українського алфавіту є «п», із якої починається найбільша кількість слів. «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що починається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.
***
Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька Колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов'янському світі.
***
Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований генуезцями в XIII .ст. Довжина його 10 м. Дещо молодшим від нього є «Турецький міст» над рікою Смотрич біля фортеці у Кам'янці-Подільському, його було побудовано у XVI ст.
***
Найбільші сходи в Україні — Потьомкінські сходи в Одесі — одна з видатних кам'яних споруд 1-ої половини XIX ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам'яних сходинки і 10 площадок. Ширина нагорі — 125 м, внизу — 21 м. В її спорудженні взяли участь архітектори Ф.К.Бофф, Г.І.Торрічеллі та ін. Матеріал — цегла, черепашник, камінь.
***
Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд — був добудований у XVIII ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам'яток світу доби феодалізму.
***
Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник «Мазі» — узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Хет.
***
Найдавнішим народом на території сучасної України, назва якого збереглася у писемних пам'ятках, були кіммерійці, які оселилися наприкінці ІІ — на початку І тис. до н.е. в Причорномор'ї, південних степах України. Спочатку це був осілий народ, що згодом перейшов до кочового скотарського господарства. Найбільш ранні відомості про кіммерійців находили у грецькій літературі, вони належать до початкового періоду знайомства грецьких мореплавців з північним узбережжям Чорного моря і мають характер легенд. Земель кіммерійців досяг і Одіссей.
***
Найдавніша людина, за останніми свідченнями науки, з'явилася на сучасній території України приблизно 700-800 тис. років тому. Відкриті нещодавно археологами шари з матеріалами поблизу закарпатського с. Королевого свідчать, що стародавні мешканці цього поселення вже тоді володіли вогнем, займались мисливством, а основною формою суспільної організації було первісне стадо.
***
Найзнаменітішими дітьми можна вважати трьох дочок Я. Мудрого, які стали королевами в різних країнах. Дочка Анна стала дружиною французького короля Генріха І, а після його смерті управляла Францією як регентша до повноліття свого сина, короля Філіпа. Про це свідчить багатомовний напис на її пам'ятнику неподалік від Парижа: «Анна руська—королева французька». Друга дочка Я.Мудрого була одружена з норвезьким королем Геральдом Сміливим, а третя — з угорським королем Андрієм.
***
Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася, і в 1740 році навіть було порушено справу проти архітектора І.Г.Шеделя: його звинуватили у неправильному плануванні. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.
***
Найбільший з космічних проектів XX ст. — "Морський старт" — передбачає створення космодрому морського базування. Його реалізують США, Норвегія, Росія разом з Україною.

Білої Церкви

Дендрологічний парк “Олександрія” НАН України є взірцем садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX століть. Парк розкинувся на площі 297 гектарів на мальовничому березі річки Рось. Це зразок пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.
Розташування
Дендропарк розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, на північно-західній околиці м. Біла Церква, на висоті 80 - 106 м над рівнем моря (49º48´ пнч.ш. й 30º03´ сх.д. ).
Територія представляє собою другу заплавну терасу р. Рось і характеризується рівнинним схилом місцевості до річки. Рельєф доповнюється наявністю 3 балок, що витягнулися майже в меридіальному напрямку.
Ґрунти
За даними агроґрунтового обстеження ґрунти дендропарку належать до наступних генетичних груп: сірі лісові, чорноземи, дерено-лугові, мулисто-глеєві болотні ґрунти.
На території парку найбільш поширені сірі лісові ґрунти. І хоча гумусний горизонт у всіх ґрунтів потужний (місцями досягає 50 - 60 см) він містить тільки 1,2 - 2,8% гумусу, з недостатньою кількістю рухливих форм азоту, калію й фосфору.
Клімат
Клімат району розташування парку характеризується помірною континентальністю. По даним
Білоцерківської метеорологічної станції середня багаторічна річна температура повітря становить 6,93 ºС, середня за багаторічний період кількість опадів становить 498 мм, близько 80% яких випадає у вигляді дощу, мінімальна температура -32,4 ºС у січні, максимальна 38 ºС у червні. Температура ґрунту 0 ºС і нижче спостерігається до глибини 40 см, із грудня по березень. Число похмурих днів у році - 146, ясних - 46 днів. Сніжний покрив лежить 80 днів. Іноді спостерігаються пізні весняні заморозки (1999 р. 5 - 7 травня на поверхні ґрунту - 7,9ºС; 2000 р. 2 - 4 травня - 2,5ºС).
Район характеризується нестійким зволоженням, тому є ймовірність посушливих років.
Середня дата переходу середньодобової температури повітря через позначку +5ºС весною 6 - 8 квітня, восени - 26 -28 жовтня, середня тривалість вегетаційного періоду 170 - 180 днів.
Таким чином, клімат у районі розташування дендропарку сприятливий для рослин у тому числі інтродуцентів з Північної Америки, Далекого Сходу, Малої Азії й ряду інших районів.
Історична довідка
Наприкінці XVIII століття польський король Август Станіслав Понятовський подарував місто Біла Церква великому коронному гетьману Польщі Ксаверію Браницькому .
В 1781 році гетьман одружився на улюбленій камер-фрейліні імператриці Катерини II, племінниці Світлішого князя Григорія Потьомкіна, Олександрі Енгельгардт.
На своїх землях неподалік Білої Церкви, графиня вирішила створити романтичний парк за модою того часу.
Автором генерального плану забудови парку став відомий французький архітектор Мюффо. Пізніше в парку працювали архітектори та садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Енс, які втілили в життя проект генплану та заклали основу паркових композицій, використовуючи існуючий лісостеповий ландшафт та природні діброві насадження. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань.
Поруч з літньою резиденцією графів Браницьких – "Аустерію" було розташовано комплекс павільйонів, залу для танців, допоміжні служби та зелені й водні оздоблення.
Решта території була призначена для художньої частини паркових облаштувань. До них належать Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада "Луна", "Китайський місток", "Руїни", "Арочний місток", "Острів Марії", "Острів Троянд", різні види фонтанів, водоспадів та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворили чудовий, незабутній парковий ансамбль, який є одним із найкращих не тільки в Україні, а й у Європі.
На відстані 500 м від “Аустерії” розташовано економічний двір (сучасна адміністрація парку ) – правління економа, що керував парковим господарством. Тут містилися житла постійних працівників, майстерні, оранжерея та квіткове господарство, фруктовий сад, поруч – рибні стави.
Поряд з палацовим комплексом із західного боку розташовано сад "Мур" (його обгороджено мурованою цегляною стіною для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку – "Клини", сад Катерини ІІ, Сад Потьомкіна, Російський сад, городи.
Західна частина парку – третина всієї паркової території, відмежована дорогою від економічного двору до Сквирського шляху, була відведена під мисливські угіддя (звіринець) і служила як лісопарк . Нині вона розширена ще на 96 га.
В середині ХІХ століття парк "Олександрія" набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г.П. Державін, О.С. Пушкін, Т.Г. Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін., відомі польські поети та художники: Ян Ліппоман, котрий написав про "Олександрію" чудові вірші, Ян Бровінський, який після відвідування парку видав відому поему "Олександрія".
Дуже цікавими є малюнки, створені художниками того часу: Вілібальдом Ріхтером, Наполеоном Орда, Міхаліною Бержінською, Феліксом Брзозовським та ін. (період 1820-1840 рр.). Найкращі малюнки були виконані Вілібальдом Ріхтером – так званий "Альбом Білоцерківський, документації місця та епохи", який знаходиться нині в Марії Рей з дому Потоцьких у замку Монтрезор у Франції. Альбом є великою книгою (24 ілюстрації), переплетеною в шкіряну оправу з позолотою і металевим обрамленням, де розміщено кольорові акварелі.
Парк часто відвідували члени царської родини, з якими Браницькі підтримували дуже тісні стосунки. В парку було окреме місце, так званий Царський сад, де зростали одна модрина та 7 американських лип, які були посаджені імператорами Олександром Павловичем та Миколою Павловичем, княгинею Олександрою Федорівною. Кожне дерево було обнесене чавунною огорожею, на якій під короною була мідна дощечка з написом: ким і коли посаджене дерево.
У східній частині парку знаходився сад, який мав назву "Дружній". На залізних декоративних воротах було викарбовано французькою мовою: "Прежде чем войдешь, посоветуйся со своим сердцем: умеешь ли ценить дружбу". В глибині саду була побудована Ротонда у вигляді раковини, де стояв бюст князя Григорія Потьомкіна.
Парк прикрашали бронзові та мармурові скульптури, вази, завезені з-за кордону. З Північної Америки і Західної Європи доставляли рідкісні екзотичні рослини. Головним ініціатором створення колекції паркових рослин була графиня О.В. Браницька, яка за словами сина Київського коменданта Вігеля: “... сроднилась с природой, деревья сделались ее обществом и друзьями".
Знаменитими були чудова оранжерея та теплиця "Олександрії", де вирощували велике різноманіття видів та сортів кактусів, пальм, орхідей, інжир, лимони, італійський виноград, китайські рози, які досягали небувалих розмірів.
Парк, закладений наприкінці XVIII століття, особливо змінився завдяки зусиллям садівника Августа Енса, який пропрацював в “Олександрії” 54 роки і був удостоєний пам’ятного знака на честь 50-річної служби. За свою довгу службу Енс сформував живописні пейзажі, які й нині викликають захоплення: ялинова, липова і каштанова алеї, композиції Великої та Малої галявини.
З часом Білу Церкву та парк “Олександрія” успадкував онук графині Олександри Василівни, один з синів Владислава Григора - Владислав Михал, граф Браницький. Останньою володаркою маєтків до 1917 року була дружина графа Владислава – Марія Євстафіївна з роду Сапєг. Нащадки Браницьких й понині живуть у Франції, Польщі та інших країнах світу.
У музеї парку зберігаються 16 прекрасних мармурових скульптур італійських митців: Три грації (Антоніо Канова), Хлопчик з собакою та Хлопчик з луком (Памполоні) та інші, які нагадують колишню розкіш палаців та парку.
В 1949 році парк “Олександрія” було передано у віддання Національної академії наук України, якій він підпорядковується в даний час. Загальною тематикою наукових досліджень є питання пов’язані з інтродукцією та акліматизацією рослин, збереженням та відновленням старовинних насаджень.
Колекційний фонд нараховує близько 2500 видів, форм та сортів рослин. Окремі з яких мають вік понад 200 років: сосни чорна та Веймутова, ялівець віргінський, тюльпанове дерево, модрини польська та європейська, дуб червоний, гледичія триколючкова, глід рожевий махровий та ін. Особливу цінність становить багатовікова діброва парку.

Алупкинский государственный дворцово-парковый музей-заповедник
Воронцовский, или Алупкинский, дворец
Алупкинский дворец-музей — одно из украшений Крыма. Кто посетил его, никогда не забудет этого рукотворного чуда, башенки и зубцы которого словно повторяют контур фантастического замка природы—горы Ай-Петри. Он так вписался в алупкинские скалы, вечнозеленую растительность и горную гряду, что кажется, будто все это родилось как единый ансамбль одно-временно.
Дворец был по