"Київ - столиця України"

Володимирський собор

Багато хто називає його храмом-музеєм, і це дійсно так. Відносно небагата архітектура Володимирського собору не повною мірою відповідає розкішності та художності його внутрішнього оздоблення. Участь у розписі собору приймали видатні живописці – Васнецов, Нестеров, Котарбинський, Свідомський, Мамонтов, Врубель. Їх творіння – це проникнення людини в божественний задум.
Закладений в 1862 році, Володимирський собор був освячений лише в серпні 1896 року. До його будівництва долучались два останні російські імператори, чотири архітектори; сучасною мовою його сміливо можна назвати довгобудовою.
В 30-ті роки 20 століття собор був перетворений на атеїстичний музей, книгосховище; навіть розглядалось питання про його знищення разом із десятком інших культових споруд Києва.
Сьогодні у Володимирському соборі зберігаються церковні святині – мощі преподобного Макарія і Великомучениці Варвари; тут проходять служби Божі. Собор відкритий для віруючих і туристів.
Храм освячений на честь рівноапостольного Володимира – великого київського князя, онука княгині Ольги – першої християнки з-поміж князів. Не випадково багато сюжетів настінного живопису собору присвячено їм, адже ними так багато зроблено для Русі та Києва.
Володимирський собор також прославився одним із найкращих в Україні церковних хорів, з якими пов'язані імена М.П.Гайдая, його доньки Зої Гайдай, великого співака І.Козловського та ін.

Золоті ворота

Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва. Знаходиться у Золотоворітському сквері, на розі вулиць Володимирської та Ярославового Валу.
Золоті ворота – одна з трьох брам у потужному земляному валу, що оточував “місто Ярослава”. Поєднували функції головного парадного в’їзду до Києва і оборонної споруди. Назву отримали за аналогією з константинопольськими Золотими воротами. Будувалися водночас із Софією Київською у 1017 або 1037 р. в роки князювання Ярослава Мудрого. В кін. XVI – серед. XVII ст. перебували у зруйнованому стані.
Золоті ворота в Києві, що є унікальною пам’яткою давньоруського оборонного зодчества ХІ ст. Свідчать про високу культуру архітектурної майстерності наших предків, про їхню обізнаність з передовими технологіями фортифікаційного будівництва середньовіччя. Парадна брама Верхнього міста відома не лише як першокласна військова споруда, але й тому, що була тісно пов’язані з подіями, які відбувались в Києві протягом віків. Як головні ворота вони були символом політичної незалежності Києва, а тому виявились одним із об'єктів, яким перш за все намагалися заволодіти його вороги — іноземні загарбники та удільні князі, які боролися за київський великокнязівський престол. Але, як свідчать літописи, захопити Київ з боку Золотих воріт не вдавалося нікому, навіть монголо-татарам, які 1240 р. вдерлися до міста через Лядську браму, а потім частково зруйнували Золоті ворота. Це, очевидно, не завадило їм до серед. XVIII ст. залишатися головною проїзною брамою.

Софіївський собор

Собор Святої Софії міститься в центрі Києва. Це основна культова споруда Київської Русі періоду правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.), саме під його стінами збиралося Київське выче. Софіївський собор став першою українською пам’яткою історії та архітектури, що біла внесена у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія виникнення цієї церкви дуже заплутана й не до кінця зрозуміла. Храм називають Софійським собором і Софіївським собором. Також немає єдиної думки в питанні дати будівництва храму. По одній версії, будівництво Софіївського собору було почато Володимиром I Святославичем, по другій - церкву була побудована при його синові, Ярославі Мудрому, приблизно в період 1020-1037 роках. "Новгородський перший літопис" говорить, що Софійський собор був закладений Ярославом Мудрим в 1017 році. В той же час, "Повість минулих літ" розповідає про те, як Ярослав заклав церкву святої Софії в 1037 році.
Протягом свого існування, Софіївський собор зазнав кілька руйнівних нападів та розгарбувань. В 1169 році значну шкоду Софійському собору наніс Андрій Боголюбский, князь Суздальський, у ході нападу на Київ. В 1180 році, під час пожежі храм ледве не згорів вщент. Коли в 1240 році в Києві лютували воїни хана Батия, Софіївський собор було розграбовано. В 1497 році Софіївський собор був теж розграбований, але вже кримськими татарами. Протягом 16 століття храм занепадав, відроджувати святиню почали тільки в 17 столітті. Зокрема, великий внесок у відновлення Софійського собору зробив гетьман Івана Мазепа в 1688 році.
Михайлівський Золотоверхий собор
Михайлівський Золотоверхий собор — споруджений у 1108—1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.
Золотоверхим Михайлівський собор назвали тому, що в той час це була єдина церква в Києві із позолоченим куполом. Всередині Золотоверхий Михайлівський собор був оздоблений мармуром, мозаїкою, тут перебували дорогоцінні ікони. В 1103 році в Київ з Константинополя (Царгороду) були передані мощі святої великомучениці Варвари, які потім були передані в Михайлівський монастир і стали його головною святинею. Перед знищенням Михайлівського монастиря в роки радянської влади, мощі були передані Владимирському собору, де спочивають і понині. Коли 16 квітня 1114 року Князь Святополк помер, його поховали у зведеному їм храмі.

Майдан Незалежності

До кінця Х століття ця місцевість, як, до речі, і увесь Хрещатик, звалася Перевісище і представляла собою лісні зарослі. Трохи вище, де починається вулиця Софійська, знаходились Лядські ворота, що вели у Верхнє місто і після перебудови площі, були зведені над землею. На території сучасного майдану Незалежності у XVIII столітті були збудовані кам‘яні фортифікаційні Печерські ворота, що, в свою чергу, проіснували до 1833 року. Наприкінці XVIII - на початку XIX століття площа представляла собою пустир - Коззє болото. У 30-х роках тут з‘явились перші дерев‘яні, а у 50-х - кам‘яні будівлі.
До 1871 року на площі, що тоді звалась Хрещатицькою, був ринок, давались циркові вистави, відбувались народні гуляння. Першу цегляну будівлю було споруджено в 1951 році. У 1876 році, після спорудження будівлі міської думи, площа отримала назву Думської. А у березні 1919 року її було перейменовано у Радянську площу, згодом - у 1935 року - у площу Калініна. У 1922 році тут було встановлено пам’ятник Карлу Марксу. У одному з приміщень міської думи певний час містилась художня школа М. І. Мурашка.
У 1976-81 роках площа була реконструйована. А у 1977 році вона отримала нову назву - площа Жовтневої Революції. А вже після падіння Радянського союзу площа отримала й свою сучасну назву - майдан Незалежності. У 2000-2003 роках була здійснена капітальна перебудова майдану у надсучасному стилі. Нині тут розміщені три лінії торговельно-розважального комплексу "Глобус".

Хрещатик

Центральна магістраль і діловий центр міста столиці України. Простягається від Європейської площі до Бессарабської площі. Проходить через Старокиївський та Печерський райони міста. Забудова Хрещатика почалася з кінця 18 ст. За часів Київської Русі ця місцевість являла собою вкриту лісом долину, якою протікав струмок. У давні часи вона була місцем полювання, де кияни розвішували і перевішували сітки для вилову дикого звіру (звідси й найдавніша назва — Перевісіще). Пізніше вона називалась Хрещатою долиною (її перетинали, перехрещували яри). В документах 16 — 17 століть ця місцевість відома за назвою Євсейкової долини; в документах 18 століття — під назвою Піски.
Арка Дружби народів
На початку листопада 1982 року в нинішньому Хрещатому парку (тоді ще Піонерському) відкривали величезний монумент, робота над яким велася роки чотири. Споруда була присвячена російсько-українській єдності, що вважалася в ту пору абсолютно нерозривним.
У центрі композиції два бронзових трудящих застигли в класичній позі "Робітника і колгоспниці", тільки замість серпа і молота у них в руках опинився радянський орден Дружби народів. Над ними перекинута металева веселка-дуга божевільного розміру. Нержавіюча ця арка, згідно із задумом скульптора Олександра Скобликова і інших авторів, буквально відобразила оспіване Павлом Тичиною "Арко-дужне перевисання до народiв". Поруч поміщена висічена з граніту сцена Переяславської ради 1654 роки. Втім, створення монумента прив'язувалося до ювілею пізнішої події - утворення СРСР, проголошеного 30 грудня 1922 року. Чекати зими, проте, не стали і відкрили меморіал напередодні річниці Жовтневої революції. На церемонії виступив сам глава компартії України Володимир Щербицький.

Поштова площа

Розташована між Володимирським узвозом, Боричевим узвозом, Сагайдачного Петра вулицею, Набережно - Хрещатицькою вулицею і Набережним шосе. Одна з найдавніших площ Києва. Археол. дослідження виявили, що торг. поселення бути тут ще в 4 ст. За часів Київської Русі, ймовірно, на ній розміщувалося одне з 8-ми київ. торжищ, що згадуються в літописах. Під суч. назвою відома з 1-ї пол. 18 ст. (хоча поштову станцію на П. п. збудовано 1846). У 19 ст. існувала також паралельна назва — площа Різдва, від розташованої на ній церкви Різдва Христового (збуд. у 1810 — 1814, знищена у 30-і рр. 20 ст.). У серед. 70-х рр. 20 ст. площу докорінно переплановано, розширено (зокрема, вона поглинула нижню частину Боричевого узвозу) і зміщено на північ.

Києво-Печерська Лавра

Православний монастир, заснований 1051 року Антонієм Печерським у печерах (звідси й назва). В XII ст. дістав назву лаври (головного монастиря).
Києво-Печерська Свято-Успенська Лавра міститься на правому березі Дніпра, на високих дніпровських пагорбах. Перші ченці, які заселили нинішню Лавру, селилися в печерах – звідти й пішла назва монастиря. Лавра – це почесне звання, яке присуджується лише великим та впливовим монастирям. Почавши своє існування з перших печер, які було викопано у 11 сторіччі, впродовж 9 віків Києво-Печерська Лавра перетворилася в величний комплекс церков та монастирів, які справляють неабияке враження не лише на віруючих людей, але й на звичайних туристів.

Використані джерела:

http://www.kievtown.net/ukr/sights/mihaylovskiy.htm
http://bestrealty.kiev.ua/kiev-picture/maidan.htm
http://www.oldkyiv.org.ua/data/dum_sqr.php?lang=ua
http://www.kievjournal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=89&Itemid=45
http://www.grandplaza.kiev.ua/arka-druzhbi-narod-v/
http://www.kievtown.net/ukr/sights/lavra.htm

Виконали студентки групи ОТО 32
Рентюк Анастасія
Григор’єва Вікторія