Маршрут: Київ - Кам’янець-Подільський – Хотин (індивідуальний текст) Фортеці Західної України (чудеса України)
Кам’янець-Подільська фортеця складається: • Старої фортеці (Старого замку), що захищала підхід до перешийку між
півостровом, на якому розміщувалася найдавніша частина Кам'янця-
Подільського — Старе місто, та «материком», • Нової фортеці (Нового замку), яка прикривала Стару фортецю з боку поля. В середині XVI cт. дерев'яні укріплення фортеці під керівництвом архітектора Йова
Претвича були замінені кам'яними. Фортеця являє собою багатокутник витягнутої
форми, обнесений високими кріпосними стінами з баштами на кожному розі. В 1928
році фортецю, як пам'ятку старовини, за постановою РНК УРСР було оголошено
республіканським заповідником, а в 1937 році тут організовано музей-заповідник. В
1948 році фортецю внесено до державного реєстру історико-архітектурних пам'яток
загальносоюзного значення. Будинок польського магістрату (розмовне Ратуша) До 1793 року у будинку засідав польський магістрат (за винятком 1672—1699 pоків,
коли містом володіли турки). В XVII столітті у пивницях ратуші знаходилися камери
для тортур інквізиторського суду. За часів російської займанщини в ансамблі ратуші
розташовувалися магістрат і міська управа. Протягом 1870—1917 pоків у Будинку
магістрату знаходилося міське поліцейське управління, а підвали використовували для
попереднього ув'язнення затриманих.
Годинник Окрасою вежі є годинник, встановлений у XVIII столітті. Він мав два дзвони, які 1753
року відлив з міді та срібла відомий львівський майстер Теодор Полянський (про це
свідчить напис на самих дзвонах). Пошкоджено ратушу і годинник й під час Другої
світової війни. Нині один дзвін зберігається в Кам'янець-Подільському музеї, а бій
другого можна почути у місті щогодини. Лобне місце Перед балконом ратуші знаходиться так зване Лобне місце — місце здійснення вироків.
Тут у 1611 році Єзуїтами було спалено видання протестантської Пановецької друкарні, а
також страчено багатьох «єретиків». В XVII столітті це звичне місце кривавого покарання
гайдамаків. А в 1814, 1818 і 1823 непокірного повстанця Устима Кармалюка. Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла в
Кам'янці-Подільському (Катедра Св. Апостолів Петра і Павла) — діючий католицький храм, кафедральний костел .) Споруда має велике історичне та культурне значення, входить до Сімох чудес Кам'янця-
Подільського. Архітектурний ансамбль Костелу святих Апостолів Петра і Павла включає
в себе: власне костел, дзвіницю, тріумфальну арку та мінарет. У часи кам'янецького
єпископа Михайла Дзялинського, протягом 1646—48 років, добудовано теперішній
пресвітерій, що змінило внутрішній устрій храму, облаштовано скарбницю. Від 1978 року
випадково збережений костельний орган став приводом для подальшого використання
храму як концертного (органного) залу. Після повернення собору релігійній громаді зусиллям отця Романа Твароґа, в ньому були
розпочаті ремонтні роботи У рамках регіональної культурницької акції Сім чудес Кам'янця-Подільського, що тривала
у 2007 — на початку 2008 років Кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла
увійшов до числа 7 фіналістів-чудес краю Хотин Хотинська фортеця Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у 9
столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного
заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було
перебудовано у фортецю, знаходився на важливих транспортних шляхах, що з'єднували
Київ із Пониззям, пізнішим Поділлям, і Придунав'ям. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим
берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою
замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням
форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця
була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна
башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж
століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», її неодноразово піддавали реконструкції
та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов
відбудовувалася. У 1806 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія
здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812
р. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської
імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX ст. Хотинська фортеця
залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи,
перебудовувались оборонні споруди. Але через нові тенденції у військовій тактиці
Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському
управлінню. Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний
заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми. Стіни
твердині над Дністром можна побачити у багатьох кінострічках: «Захар Беркут», «Балада
про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стріли Робін
Гуда», «Тарас Бульба» та ін.
| 
