|
|
Системний підхід до управління.
Менеджери, особливо вищого рівня, повинні бачити перспективу для організації в цілому і для зв'язків організації з зовнішнім середовищем. Менеджери мають знати не просто свою власну роботу, але і те, як їх власна робота і робота інших членів організації впливає на цілі, які організація прагне досягти. Вони повинні приймати до уваги вплив зовнішнього середовища на організацію, і навпаки. Використання теорії систем до управління полегшило керівникам завдання побачити організацію в єдності складових її частин, які тісно переплітаються із зовнішнім світом. Вона також допомагає інтегрувати внески всіх інших шкіл управління.
Система - це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок в характеристики цілого. Системи бувають закритими і відкритими. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно не залежні від оточуючого середовища (наприклад, годинник).
Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім середовищем. Всі організації - відкриті системи. Виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу. На рисунку 2.5. представлене спрощене уявлення про організацію, як відкриту систему.
Внутрішнє середовище організації, як системи, складається з п'яти елементів: структури, задач, технології, людей та цілей. Зовнішнє середовище, якщо і його розглядати як систему, складається із підсистем прямого (постачальник, споживачі, конкуренти, незалежні профсоюзи, закони та державні органи) та непрямого (міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні фактори) впливу.
Модель взаємодії внутрішнього та зовнішнього середовища організації представлена на рис. 2.6. Зовнішнє середовище само по собі є дуже складною системою, яка характеризується чотирма основними показниками:
1) взаємодією факторів, або рівнем сили, з якою один фактор діє на інші фактори;
2) складність, під якою розуміють кількість факторів, на які організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора;
3) рухомістю - швидкістю, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;
4) невизначеністю, що є функцією кількості інформації, якою володіє організація (або фізична особа) з приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації.
Системний підхід до управління операціями (виробництвом)
Операційна функція об'єднує в собі ті дії, в результаті яких виробляються товари та послуги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище. Функцію операцій мають всі організації, інакше вони просто не можуть існувати. Терміни "операції" і "виробництво" ідентичні. Однак під виробництвом в основному розуміють випуск товарів і переробку сировини. Термін "операції" ширше, він включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг (I).
Повна система виробничої діяльності організації носить назву операційної системи. Вона складається із трьох підсистем: переробної, забезпечення, планування і контролю (див. рисунок 2.7).
Переробна підсистема виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних величин.у вихідні результати. Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом продукції та послуг, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми. Підсистема планування і контролю одержує від переробної підсистеми інформацію про стан системи і незавершене виробництво. Інформація надходить із внутрішнього середовища організації - про цілі, політику, основні напрямки діяльності та інші внутрішні параметри. Інформація про попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технологій, урядові нормативні акти й інші фактори надходять із зовнішнього середовища. Підсистема планування та контролю повинна обробити весь цей, звичайно, великий об'єм достатньо складної інформації і видати рішення, як саме повинна працювати переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, включають планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-виробничими запасами, контроль якості.
Чисельні обов'язки операційних (виробничих) менеджерів можна об'єднати в три основні групи: розробка і реалізація загальної стратегії і напрямків операційної (виробничої) діяльності; розробка і впровадження операційної системи, що включають розробку виробничого процесу, рішення про розміщення виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, впровадження стандартів та норм на виконання робіт; планування та контроль поточного функціонування системи. При цьому управляючому операціями (виробництвом) випадає мати справу з великими об'ємами інформації. Він повинен мислити аналітично, мати здібності до сприйняття і оцінки нових технологій. Щоб краще зрозуміти завдання і складності, що стоять перед управляючими операціями, необхідно розглянути показники ефективності (результативності) системи. Існують щонайменше сім різних, не обов'язково виключаючих одне одного, критеріїв результативності (цілей) системи (18): дієвість, економічність, якість, прибутковість (доходи-витрати), якість трудового життя, впровадження новацій.
Дієвість - це ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи. Для оцінки ступеня дієвості необхідні щонайменше три критерії: 1) чи робимо ми "потрібні" речі згідно з попередньо визначеними вимогами (якість продукції); 2) чи робимо ми всі "потрібні" речі? (кількість); 3) чи робимо ми "потрібні" речі вчасно? (своєчасність). Процес планування тісно пов'язаний з дієвістю. Ми вирішуємо, чого ми досягнемо, коли це буде здійснено і яким стандартам якості все повинно відповідати. Можна розрахувати індекси дієвості, що показують ступінь досягнення цілей в одному періоді в порівнянні з іншим періодом.
Економічність — це ступінь використання системою "потрібних" речей. її можна виразити наступним відношенням.
Щоб знайти величину, що стоїть в чисельнику, використовують кошториси, нормативи, оцінки, прогнози, прикидки, інтуїцію тощо. Величину знаменника визначають за допомогою бухгалтерського обліку, звітності, оцінок. Якщо знаменник менше чисельника, коефіцієнт більше 1, є сенс говорити про економічність, і навпаки. Можна обчислити індекси, що характеризують динаміку економічності, в окремі періоди і співставляти їх між собою.
Якість - це ступінь відповідності системи вимогам, специфікаціям і очікуванням. Основні питання, пов'язані з якістю: це ступінь відповідності системи вимогам, специфікаціям і очікуванням. Основні питання, пов'язані з якістю: чи виготовлено і доставлено продукцію так, як це вимагалось? Чи задоволений покупець товаром або послугою? Чи буде товар або послуга виконувати те, на що вони передбачені?
Прибутковість - це співвідношення між валовими доходами і сумарними (головним чином, фактичними) витратами. Для визначення фінансового стану підприємства (фірми) можуть бути використані такі показники прибутковості, як:
1) рівень прибутку, віднесений до об'єму продаж. Як правило, використовується чистий прибуток (після сплати податків);
2) прибуток, віднесений до сукупних активів;
3) прибуток, віднесений до власного капіталу.
Продуктивність - це співвідношення кількості продукції системи і кількості витрат на випуск відповідної продукції.
Якість трудового життя - це те, яким чином особи, які причетні до системи, реагують на соціально-технічні аспекти цієї системи.
Впровадження новацій можна визначити як прикладну творчість. Це процес, за допомогою якого ми одержуємо нові, більш досконалі товари та послуги.
|
| Категория: Статьи и работы студентов | Добавил: (07.09.2011)
| Автор: Заєць Дар'я
|
| Просмотров: 659 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|
