|
|
Історія виникнення ресторану Мак-Дональдс
Наприкінці сорокових років Дик та Мак Макдоналд шукали шляхи удосконалення свого невеликого ресторану для автомобілістів у Сан-Бернардино, Каліфорнія. І вони його знайшли...
Замість того, щоб спробувати просто трохи змінити свій бізнес, який і так дозволяв їм заробляти пристойні суми - 200 000 доларів на рік, вони винайшли абсолютно нову концепцію, засновану на швидкому обслуговуванні, низьких цінах і великому обсязі .
"Там де немає ризику, немає гордості за досягнуте"
Рей Крок
Вони перейшли на самообслуговування на прилавку, відмовившись від меню для барбекю з 25 страв на користь обмеженого меню усього з 9 найменувань: гамбургер, чизбургер, три види прохолоджувальних напоїв, молоко, кава, картопляні чіпси і пиріжки, до яких незабаром після поновлення роботи ресторану додалися картопля-фрі та молочні коктейлі. Вони переробили кухню, де все устаткування було виконано з нержавіючої сталі і розраховано на масове виробництво і швидкість як на складальних лініях. Крім того, вони різко знизили і без того конкурентноздатну ціну на гамбургери з 30 до 15 центів.
Коли новий ресторан братів Макдоналд знову відкрився в грудні 1948 року, треба було якийсь час на "розкручування" бізнесу. Але незабаром стало очевидно, що вони схопили дух післявоєнної Америки. До середини п'ятидесятих років їхня невелика фабрика з виробництва гамбургерів приносила щорічний прибуток у 350 000 доларів. Обсяг продажів у порівнянні з їхнім попереднім рестораном зріс майже вдвічі. У години "пік" звичайною справою було побачити юрбу з 150 відвідувачів біля крихітної стійки, де продавалися гамбургери.
Поголоска про їхній успіх швидко поширилася , і після опублікування статті про їхній ресторан у журналі Amerіcan Restaurant Magazіne у 1952 році вони стали одержувати по 300 запитів на місяць із усіх куточків країни. Їхнім першим ліцензіатом був Нейл Фокс, і брати вирішили, що його ресторан для автолюбителів у Фонексі, штат Аризона, буде дослідним зразком мережі, що вони хотіли створити. Будинок, облицьований червоно-білою плиткою, з похилим дахом і золотими арками з боків став моделлю для першої "хвилі" ресторанів "Макдоналдс", що з'явилися в країні, і беззмінним символом індустрії.
Повзауючи по своєму тенісному корті , брати Макдоналд крейдою креслили конструкцію кухні типу складальної лінії, що була в два рази більше кухні їхнього першого ресторану. Вивчивши рух працівників у процесі готування їжі, вони змогли найбільш ефективно розставити устаткування. Дощ змивав крейду, і братам приходилося усе переробляти знову, удосконалюючи конструкцію. Про такий успіх їхнього бізнесу в Сан-Бернардино вони не могли і мріяти, але потенціал концепції френчайзинга, піонерами якого вони були , використовувався далеко не цілком .
Усього за тисячу доларів ліцензіати одержували назву "Макдоналдс", принциповий опис системи швидкісного обслуговування, могли протягом одного - двох тижнів користуватися послугами Арта Бендера, першого працівника братів на прилавку в новому ресторані, що допомагав ліцензіатам почати роботу. Але в 1954 році комівояжер із продажу машин для готування молочних коктейлів Рей Крок побачив своїми очима ресторан братів Макдоналд. Індустрія ресторанів швидкого обслуговування була готовою до старту.
Рею Кроку було 52 роки. У цьому віці багато хто замислюється про пенсію. А Крок заснував компанію, що стала тією компанією "Макдоналдс", що ми знаємо сьогодні. Крок, що кинув школу в 15 років, щоб працювати водієм "швидкої допомоги" Червоного Хреста під час Першої світової війни, був мрійником... Комівояжером, що постійно шукав кінцевий продукт для продажу. Він почав із продажу паперових склянок у якості вуличного торговця у Чикаго, спробував себе в нерухомості у Флориді і, нарешті, створив непоганий бізнес у якості виняткового дистриб’ютора машин для готування коктейлів "Малтимиксер".
Саме "Малтимиксери" вперше привели його в ресторанчик із продажу гамбургерів братів Макдоналд у Сан-Бернардино, штат Каліфорнія. Зрештою , якщо йому вдасться відкрити секрет того, як їм вдавалося продавати 20 000 порцій коктейлів щомісяця, скільки ще машин він зміг би їм продати? Але коли Крок з'явився в ресторані братів одного ранку 1954 року і побачив чергу відвідувачів, що швидко рухається, та що купують цілі пакети бургерів і картоплі, йому спала на думку одна-єдина думка: "Така система буде працювати скрізь. Скрізь!"
Брати Макдоналд не хотіли особисто контролювати розширення бізнесу по їхній концепції у всій країні, тому Рей Крок став їхнім винятковим агентом з френчайзингу. Великий комівояжер знайшов свій кінцевий продукт. 2 березня 1955 року Крок заснував нову френчайзингову компанію за назвою "Макдоналдс Систем, Інк."
15 квітня 1955 року його ресторан "Макдоналдс" відкрився в місті Дез-Пленз, штат Іллінойс, за допомогою Арта Бендера, що надав відвідувачам перший гамбургер братів Макдоналд, а тепер перший гамбургер "Макдоналдс" Рея Крока. Після цього Бендер відкрив перший ліцензійний ресторан "Макдоналдс" Крока в каліфорнійському місті Фресно і пішов на пенсію, маючи у власності сім ресторанів
Крок зберіг принципи братів Макдоналд: обмежене меню, якісна їжа, система виробництва типу складальної лінії і швидке та дружнє обслуговування, додавши до цьому свої власні високі стандарти чистоти. Якість, культура обслуговування, чистота і доступність - ЯКЧ і Д - і донині залишаються основними принципами роботи "Макдоналдс".
Але саме в області френчайзинга Крок застосував свої знання комівояжера і створив успішно працюючу систему. Багато в чому це було продиктовано необхідністю.
Угода Крока з братами Макдоналд передбачала обмеження ліцензійних платежів до 950 доларів за ресторан і оплату за послуги лише 1,9% від товарообігу ресторану, з яких 0,5% відчислялися братам Макдоналд. Крім того, ще раніш Крок вирішив, що система "Макдоналдс" не буде займатися продажем устаткування власникам ліцензій, забезпечувати їм постачання і продукти. Однак компанія купувала або орендувала велику частину нерухомості, де розташовувалися ресторани. І ця програма незабаром забезпечила велику перевагу перед конкурентами.
В інтересах Крока було зробити все можливе , щоб власники ліцензії підвищували товарообіг. Якби вони зазнали невдачі , він потерпів би невдачу разом з ними, і навпаки. Крок використовував свої здібності комівояжера переконувати, умовляючи перших ліцензіатів підписати договір... знайти перспективних постачальників... надихнути першу команду менеджерів... і переконати кредиторів фінансувати його молоду компанію. Крок так вірив у свою мрію, що до 1961 року він не брав собі ні долара зарплатні з компанії. Формула спрацювала.
"Не турбуйтеся про те, щоб заробити грошей.
Любіть те, що ви робите, і завжди ставте
відвідувачів на перше місце. Успіх прийде до вас."
Рей Крок
Наприкінці 1956 року товарообіг 14 ресторанів "Макдоналдс" складав 1, 2 мільйони доларів, було продано близько 50 мільйонів гамбургерів. Усього через 4 роки було вже 228 ресторанів з товарообігом 37, 6 мільйона доларів. До середини 1960 року компанія продала 400 мільйонів гамбургерів.
Але Крок розумів, що для подальшого росту йому необхідно викупити справу у братів Макдоналд, щоб зняти договірні обмеження, відповідно до яких він працював. Незважаючи на успішну роботу ресторанів чистий прибуток компанії Крока склав в 1960 році всього 77 000 доларів, а довгострокові борги - 5,7 мільйонів доларів.
Брати запросили 2,7 мільйони доларів готівкою, з яких 700 000 доларів йшли на податки, і кожному з них залишалося по мільйону. Розумна плата для того часу, думали брати, за винахід індустрії швидкого обслуговування.
У 1961 році Кроку вдалося одержати позику під нерухомість компанії. І хоча в остаточному підсумку на виплату позики в нього пішло 14 мільйонів доларів, він купив можливість контролювати свою зростаючу систему.
У тому ж році в підвалі ресторану в Елк Гроув Вілледж, штат Іллінойс, він відкрив університет гамбургерології - навчальні класи для нових ліцензіатів і директорів ресторанів, що перетворився в міжнародний навчальний центр для підготовки менеджерів вищої ланки, у якому використовуються удосконалені методи навчання.
Віхами росту в США стали: товарообіг, кількість ресторанів, кількість проданих гамбургерів і встановлення таких стандартів якості, культури обслуговування, чистоти і доступності (ЯКЧ і Д), які були не відомі раніше в індустрії швидкого обслуговування. До 1963 року ми продавали один мільйон гамбургерів у день, мільярдний гамбургер Рей Крок продав Арту Лінклеттеру під час телевізійного шоу.
Перша національна зустріч ліцензіатів - власників ресторанів пройшла в Голівуді, штат Флорида, у 1965 році в ознаменування десятиліття мережі . І в цьому ж році "Макдоналдс" став акціонерною компанією, пустивши свої акції у відкритий продаж за ціною 22,5 долара. Протягом декількох тижнів ціни на акції злетіли до 49 доларів за акцію.
Для Рея Крока роки без зарплатні виправдалися. Перші акції, що він продав, коштували 3 мільйони доларів, а вартість тих, що залишилися у нього дорівнювала 32 мільйони доларів. Навіть Джун Мартино, давній компаньйон і секретар Крока в компанії "Малтимиксер", розділив його успіх, продавши акцій на 300 000 доларів і залишивши додатково акцій на 5 мільйонів.
Рік по тому, 5 липня 1966 року, "Макдоналдс" з'явився в списках Нью-Йоркської біржі, що було серйозним досягненням для мережі ресторанів, що торгують гамбургерами. У 1967 році ціна гамбургера в "Макдоналдс" піднялася з 15 до 18 центів, це було перше підвищення з тих пір, як брати Макдоналд встановили ціну в 15 центів два десятиліття тому. А на наступний рік тисячний ресторан відкрився в Дез-Плензі, штат Іллінойс, недалеко від першого ресторану Крока.
До 1970 року товарообіг майже 16 000 ресторанів "Макдоналдс", розташованих у всіх 50 штатах і в 4 країнах за межами США, склав 587 мільйонів доларів. У тому ж році ресторан у Блумінгтоні, штат Міннесота, першим досягнув щорічного товарообігу в 1 мільйон доларів, а ресторан у Вайкікі на Гаваях став першим рестораном, де відвідувачам пропонували сніданок. На наступний рік перше "Макмістечко" відкрилося в Чула Віста, штат Каліфорнія.
"Макдоналдс" подолав мільярдну риску по товарообігу в 1972 році, і дробління акцій на менші акції відбулося п'ятого разу, унаслідок чого 100 акцій первісного пакета 1965 року стали дорівнювати 1836 акціям.
У 1975 році перший ресторан "Мак авто" з'явився в Сьерра-Віста, штат Аризона. Ця нова система обслуговування сьогодні дає майже половину товарообігу всіх ресторанів "Макдоналдс" у США. У тому ж році товарообіг 3076 ресторанів компанії, що працювали у 20 країнах, склав 2,5 мільярди доларів. У наступному році був проданий 20-мільярдний гамбургер.
У 1977 році Рей Крок був призначений старшим головою "Макдоналдс", а Фред Тернер - працівник на грилі в першому ресторані Крока - головою Правління. У тому ж році товарообіг кожного з більш ніж 1000 ресторанів перевищував 1 мільйон доларів, а 11 ресторанів – подолали рису в 2 мільйони доларів.
До срібної річниці в 1980 році 6263 ресторану в 27 країнах робили товарообіг 6,2 мільярди доларів, було продано понад 35 мільярдів гамбургерів. 14 січня 1984 року вмер Рей Крок, здійснивши свої мрії, пов'язані з "Макдоналдс". У тому ж році товарообіг його компанії перевищив 10 мільярдів доларів, було продано 50 мільярдів гамбургерів, у 36 країнах працювало 8300 ресторанів. Ресторан "Макдоналдс" відкривався у світі кожні 17 годин, і щорічний товарообіг середнього ресторану складав 1 264 000 доларів. До 1990 року товарообіг зріс до 18,7 мільярдів доларів, кількість проданих гамбургерів перевищило 80 мільярдів. 11 800 ресторанів "Макдоналдс" працювали в 54 країнах світу .
В 1990 році керівництво компанії перемінилося усього лише втретє за всю історію: Фред Тернер став Старшим головою, передавши диригентську паличку Майку Квінлану, призначеному головою і старшим виконавчим керівником, що почав працювати в "Макдоналдс" по сумісництву в 1963 році клерком з сортування пошти.
"Поки ви зелені, ви ростете"
Рей Крок
Свідченням планомірної і послідовної роботи протягом багатьох років став той факт, що "Макдоналдс" був єдиною компанією в Standard & Poor 500, що з 1965 року протягом 100 послідовних кварталів щорічно повідомляла про зріст виторгу, доходів і доходу з акції. Не дивно, що журнал Better Іnvestіng Magazіne назвав "Макдоналдс" найпопулярнішою компанією, а її звичайні акції найпоширенішими .... А журнал Lіfe назвав Рея Крока одним з 100 найголовніших американців ХХ століття .
Мрії Рея Крока про зріст компанії в Сполучених Штатах здійснилися цілком, але історія ще тільки починалася. "Макдоналдс" почав завойовувати світ .
Поки фахівці дивувалися швидкому розвиткові в США мережі з продажу гамбургерів, компанія готувала їм черговий сюрприз у виді розширення системи за межі США.
Відкрився перший ресторан за межами США 1 червня 1967 року, у Канаді, і перегони почалися. Сьогодні в Канаді понад 1000 ресторанів. Коли в 1992 році в канадському "Макдоналдс" ввели до меню піццу, вони відразу стали найбільшою роздрібною мережею з продажу цієї страви.
Після декількох невдалих стартів на Карибах і в Нідерландах, де робилися спроби пристосувати меню до місцевих смаків, стало зрозуміло: те, що так добре спрацювало в США, зможе спрацювати практично скрізь. Сильний місцевий партнер, добре підготовлений і цілком бере участь у бізнесі, традиційне меню "Макдоналдс", суворе виконання процедур і додержання ЯКЧ і Д - от формула успіху.
Один з найбільш яскравих прикладів - Японія. Там Ден Фуджита, власник компанії з імпорту сумочок, взуття та одягу, став у 1971 році партнером "Макдоналдс" по спільному підприємству. Фуджита відкрив свій перший ресторан 20 липня 1971 року в крихітному приміщенні площею 500 квадратних футів, розташованому в самому центрі торгівельного району Гинза в Токіо. На будівництво цієї площадки знадобилося 39 годин, хоча звичайно таке будівництво триває 3 місяці. У перший день товарообіг у ресторані був 3000 доларів, і Фуджита не обертався назад. Наприкінці 1993 року "Макдоналдс" став найбільш успішно працюючою ресторанною мережею в Японії, що нараховує близько 2300 ресторанів, товарообіг яких майже вдвічі перевищував товарообіг найближчого конкурента.
У 1971 році також були відкриті перші ресторани в Німеччині та Австралії. На сьогоднішній день у Німеччині понад 600 ресторанів, а в Австралії - близько 635. У Франції та Англії перші ресторани з'явилися на початку 1970-х, у даний час у Франції працюють 625 підприємств, а в Англії - більш 700.
Ці 6 країн - Канада, Японія, Німеччина, Австралія, Франція й Англія - відомі як велика шістка "Макдоналдс", тому що вони дають приблизно 80% прибутків від основної діяльності ресторанів за кордоном. Ресторани "Макдоналдс", відкриті в інших країнах, грають все більш важливу роль у роботі компанії. Наприклад, в 1997 році товарообіг 10 752 ресторанів в 108 країнах склав 16,5 мільярда.
Відкриття деяких ресторанів за кордоном виявилися настільки знаменними подіями, що потрапили в заголовки газет усього світу. Наприклад, холодним ранком 31 січня 1990 року більше, ніж 30 000 людей вишикувалися в чергу в перший ресторан "Макдоналдс" у Москві площею 23 680 квадратних футів. До цього жоден ресторан не обслуговував стільки відвідувачів за один день.
Відкриття ресторану з'явилося кульмінацією багаторічних переговорів, що почалися під час Олімпійських ігор у Монреалі в 1976 році і завершилися підписанням найбільшого договору про спільне підприємство між Радянським Союзом і компанією суспільного харчування .
Незабаром російські працівники стали обслуговувати від 40 000 до 50 000 відвідувачів на день. За перший повний рік роботи в ресторані обслужили 15 мільйонів людей. Для задоволення попиту, який все зростав, було побудовано завод з перероблювання їжі вартістю 45 мільйонів доларів у передмісті Москви - одне з найсучасніших подібних підприємств в Європі.
Ресторан "Макдоналдс" у Пекіні , що відкрився 23 квітня 1992 року, побив рекорд першого дня роботи, встановлений у Москві. Тут обслужили 40 000 відвідувачів. У результаті п'яти років роботи спільного підприємства "Макдоналдс" і General Corporatіon of Beіjіng Agrіculture, Іndustry and Commerce була створена мережа місцевих фермерів, виробників і інших постачальників, що забезпечують ресторан усім необхідним .
Нові рекорди: два ресторани відкрилися в Польщі в 1992 році. У ресторані у Варшаві, що було відкрито у червні, кількість замовлень досягла 13 304, але цей рекорд був побитий у Катовіце 6 місяців потому.
"Макдоналдс" виявився надзвичайно популярним і в інших країнах, що раніше знаходилися за "залізною завісою": у Чехії, Східній Німеччині, Угорщині і Словенії.
"Є тільки одне визначення насичення - це губка"
Рей Крок
Почали відкриватися ресторани й в інших , раніше не опанованих регіонах світу . На Близькому Сході перший ресторан відкрився в Тель-Авіві в жовтні 1993 року. Потім ресторани з'явилися в Саудівській Аравії, Омані, Кувейті, Єгипті , Бахрейні, ОАЕ та Катарі, що відбиває наші довгострокові плани розвитку в цьому регіоні.
Поважаючи місцеві звичаї, ресторани "Макдоналдс" в арабських країнах пропонують їжу відповідно до ісламських законів готування їжі, особливо яловичини. Крім того, у ресторанах Саудівської Аравії немає фігур і плакатів із зображенням Роналда Макдоналда, тому що ісламська віра забороняє зображувати ідолів. Перший кошерний "Макдоналдс" відкрився на початку 1995 року в передмісті Єрусалима. У ньому не пропонують молочних продуктів, і він не працює по суботах. В Індії "Біг Мак" готують з м'яса баранчика, і цей сандвіч називається "Магараджа Мак".
Ріст "Макдоналдс" усередині країни і за кордоном довів, що Рей Крок мав рацію, коли на самому початку заснування "Макдоналдс" подумав: "Це буде працювати скрізь!".
Источник: http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-25a9c279cedd/list-1490a9d7b27 |
| Категория: работы студентов | Добавил: (27.09.2012)
| Автор: Клімова Ілона КТО-22 E
|
| Просмотров: 1703 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 4.0/2 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|
