Він розташований на території музейного комплексу «Київська фортеця», у древній оборонної вежі № 5. Будівництво вежі розпочалося в 1833 році й тривало протягом 13 років. Спочатку тут зберігали провіант, за радянських часів за наказом Міністерства оборони обладнали військовий склад. Поступово вежа стала руйнуватися: занепав дах, на стінах з'явився грибок. У 1999 році було проведено повну реконструкцію споруди. Тут розмістився офіс однієї з київських фірм, яка й займалася реконструкцією, та, відповідно, музей історії туалету. Цей музей є ще більш привабливим для туристів, якщо врахувати той факт, що в СРСР подібних музеїв не було взагалі.

Експозиція
Всю експозицію музею розділено на декілька секторів, кожен з яких несе свою власну художню ідею, яка ґрунтується на хронології представленого зразка. Особливістю виставки є той факт, що вона охоплює практично всі періоди розвитку туалету, починаючи вікторіанським горщиком, першим англійським ватерклозетом й закінчуючи останніми розробками у цій галузі: японським унітазом останнього покоління. Загальна кількість виставлених у музеї унітазів складає близько 3 сотень експонатів. Колекція представлена різними унітазами, є навіть зразки з порцеляни, каменю й металу.

Найменший експонат музею — це срібний кулон у формі унітазу. Непідробний інтерес у відвідувачів викликає макет унітаза з власною системою зливу, яким користувалися ще 5 тисяч років тому на острові Крит. Є в експозиції англійський вікторіанський ватерклозет, вікторіанська нічна ваза другої половини 19 століття, німецьке портативне біде першої половини 19 століття, каналізація середньовічної башти. Унікальними є такі зразки: далекосхідні туалети, туалети в монастирях, туалети, виконані із золота, деревини, поролону, пісуар з гільйотиною, жартівливі мініатюрні унітази. Експозиція музею історії туалету представлена не тільки унітазами, але й іншими атрибутами, пов'язаними з ними. Відвідувачі можуть помилуватися жартівливими мініатюрними унітазами, колекцією сувенірів (попільнички, запальнички, брелоки, статуетки у вигляді різноманітних пристосувань для унітазу та пісуари). Музей історії туалету володіє своєю власною інформаційною системою, яка дозволяє відвідувачам дізнатися максимум корисної та цікавої інформації про розвиток туалетного культури. До уваги екскурсантів різноманітні інформаційні стенди, «Таблиця різновидів туалетів», картини з віршами, присвячені цій же темі.

Досить цікавим є перший сектор, який імітує гауптвахту, тут виставлені так звані «параші», призначені для ув'язнених. Спеціально для цього споруджено карцер, в якому й стоїть схожа на бочку «параша», а на ній сидить в'язень. Для покараних «параша» була порятунком, адже на підлогу з каральною метою наливали по кілька відер води.