|
|
Цінові знижки туроператорів
Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі,
її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура рийку та характер обраної
маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на
ціну тура впливає характер угод туроператора з турагенціями, оскільки ці
угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди
турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому
туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не
контролює цінову політику турагента з реалізації своїх турів (тобто
турагент сплачує вартість турів, визначену туроператором, і встановлює
свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право
контролю цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як
оптовому покупцеві певного турпакета (тоді турагент повинен
дотримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його
прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів).
Нижньою межею вартості тура є його собівартість, яка включає зафіксовану
в угодах ціну основних послуг за обумовленими параметрами туру та
поточні витрати на їх реалізацію та організацію споживання. Останній
параметр залежить від обраної фірмою маркетингової стратегії: характеру
реклами і рекламної кампанії, розгалуженості мережі та її географії,
різноманітності каналів збуту турпродукта.
Собівартість туру є сумарною ціною складових (проживання, харчування,
транспортування, екскурсійне обслуговування та ряд додаткових послуг,
які, на думку туроператора, якісно підвищують конкурентоспроможність
пакета, медичне страхування та візова підтримка для зарубіжних турів)
відповідно до сезону та регіону (сезонні націнки практично на всі види
послуг, націнки на послуги в популярних туристсько-рекреаційних
центрах), терміну (чим довший тур, тим він дорожчий), обраного виду
подорожування (авіа-, автобусний тощо), його форми (індивідуальні тури
дорожчі за групові в розрахунку на одного туриста і чим чисельніша
група, тим менша ця вартість), складу учасників групи (багато послуг
надається певним категоріям споживачів на пільгових умовах, наприклад,
дітям дошкільного віку та школярам, пенсіонерам, військовим).
До складу групи входять також особи, що організують споживання послуг
(супроводжувач, гід-перекладач), отримуючи за це заробітну плату.
Основні статті витрат по туру можна поділити на фіксовані (податки,
наприклад, на додану вартість, на землю, транспортний збір, готельний
збір; сплати в бюджет, наприклад, за кредит; оренда приміщень, техніки,
транспортних засобів тощо; комунальні послуги та інше) та довільні, які
залежать від діяльності фірми (заробітна плата, видатки на організацію
тура, його рекламу, реалізацію, маркетинг турпродукту тощо). В
залежності від способу визначення статті витрат поділяються напрям і, що
відносяться на одиницю послуг, та опосередковані, що розподіляються по
видах за певною ознакою, наприклад, пропорційно нормам витрат. Таким
чином, основні витрати по туру складаються з собівартості (сумарної
вартості основних та додаткових послуг турпакету) та розрахунків з
державою. Додатковими витратами по туру є вартість додаткових послуг,
які пропонуються туристам на вибір і за їх бажанням можуть бути включені
до остаточної ціни турпакету чи сплачуватись в місці споживання. До
собівартості тура часто не включають вартість перевезення до початку
подорожі, особливо коли є варіанти такого транспортування.
Ціна на турпродукт обраховується методом нормативної калькуляції. При
визначенні калькуляції собівартості одиниці послуг слід виходити з їх
споживчої вартості, але мати на увазі мінливість послуг (залежно від
рівня кваліфікації персоналу, технічного забезпечення та інших складових
обслуговування).
Ціна туру повинна покривати видатки на його організацію і реалізацію та
приносити суб'єкту ринкової діяльності певний прибуток, який би давав
можливість для розвитку. В той же час ціна повинна бути гнучкою, щоб
забезпечувати діяльність в умовах ринкової конкуренції (як цінової так і
якісної) і відповідати попиту.
В ціну турпакета обов'язково закладається прибуток туроператора, який
встановлюється в процентах до собівартості і залежить від рентабельності
туру, цдо планується.
Тобто відповідно до маркетингу даного турпродукту, туроператор
встановлює норму рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума
прибутку. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до
100 і більше) і залежить від кон'юнктури попиту та конкурентного
середовища на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином,
визначається в обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і
норми прибутку.
Источник: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=77505&pg=20 |
| Категория: Работы студентов | Добавил: (04.12.2011)
| Автор: Тихая Катя ОТО-41
|
| Просмотров: 536 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
|
